№ 3 (14) 2021

УДК 617.713-002-02:616.523/.44-039

Сакович В. М.¹, д-р мед. наук, професор кафедри офтальмології
Березнюк Л. Г.², завідувач II офтальмологічного відділення
Гарькава Н. А.¹, канд. мед. наук, асистент кафедри офтальмології
Алексєєва О. В.¹, асистент кафедри офтальмології

¹Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
²КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня», м. Дніпро, Україна

Актуальність. Щорічно у світі реєструється до 10 млн хворих на офтальмогерпес, з них приблизно 1,5 млн випадків герпетичних кератитів та кератоувеїтів, які спричинюють близько 60 % рогівкової сліпоти. У 50–80 % випадках ці захворювання рецидивують, тому профілактика рецидивів дуже актуальна.

Мета – дослідити можливість рецидивів герпетичних кератоувеїтів на тлі COVID-19 та ефективність різних методів профілактики рецидивів [1, 2].

Матеріали та методи. Пацієнт К., 55 років, звернувся зі скаргами на біль, сльозотечу, погіршення зору лівого ока. Скарги з’явилися приблизно через 20 днів на тлі COVID-19 з легким перебігом. Подібні скарги вперше виникли 3,5 року тому, коли було встановлено діагноз «герпетичний кератоувеїт лівого ока», упродовж року відзначено 3 рецидиви, для профілактики рецидивів 2 рази щорічно проводили вакцинацію проти герпесу, рецидивів не було протягом 2,5 року. До появи скарг минуло 1,5 року з моменту останньої вакцинації. Гострота зору правого ока – 1,0, гострота зору лівого ока – 0,3, б/к. Очний тиск у нормі. Праве око – без патології. Ліве око: перикорнеальна ін’єкція кон’юнктиви, набряк рогівки, глибокий інфільтрат, свіжі висипання, на ендотелії рогівки множинні дрібні преципітати, передня камера середньої глибини з прозорою рідиною, райдужка не змінена, реакція зіниці на світло в’яла, кришталик, очне дно в нормі. Виявлені IgM та IgG до вірусу простого герпесу. Встановлено діагноз: рецидив герпетичного кератоувеїту лівого ока.

Результати. Пацієнту в умовах стаціонару була проведена системна та місцева медикаментозна етіологічна противірусна, протизапальна, імуномоделювальна, протинабрякова терапія. Після лікування гострота зору лівого ока підвищилася до 0,8. 

Висновки. Таким чином, вакцинація проти герпесу ефективна для профілактики рецидивів герпетичного кератоувеїту впродовж року після щеплення, COVID-19 навіть при легкому перебігу може зумовлювати рецидив герпетичного кератоувеїту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Zainutdinova GН. [Мodern Approaches to the Treatment and Prevention of Recurrent of Ophthalmic Herpes. Review]. Ophthalmology in Russia. 2019;16(1S):12-20. Russian. https://doi.org/10.18008/1816-5095-2019-1S-12-20
2. Farooq AV, Shukla D. Herpes Simplex Epithelial and Stromal Keratitis: An Epidemiologic Update. Surv Ophthalmol. 2012 Sep;57(5):448-462. https://doi.org/10.1016/j.survophthal.2012.01.005 

Отримано 20.08.2021 р.

УДК 616.831+617.735-072.7:618.2:616-001.28

Бабенко Т. Ф.¹, канд. мед. наук, вчений секретар Інституту радіаційної гігієни і епідеміології
Логановський К. М.¹, д-р мед. наук, професор, зав. відділу радіаційної психоневрології Інституту клінічної радіології
Логановська Т. К.¹, канд. мед. наук, пров. наук. співробітник відділу радіаційної психоневрології Інституту клінічної радіології
Гарькава Н. А.², канд. мед. наук, асистент кафедри офтальмології
Куц К. В.¹, наук. співробітник відділу радіаційної психоневрології Інституту клінічної радіології
Антипчук К. Ю.¹, канд. мед. наук, ст. наук. співробітник відділу радіаційної психоневрології Інституту клінічної радіології
Перчук І. В.1, канд. мед. наук, ст. наук. співробітник відділу радіаційної психоневрології Інституту клінічної радіології
Крейніс Г. Ю.¹, наук. співробітник відділу радіаційної психоневрології Інституту клінічної радіології
Федірко П. А.¹, д-р мед. наук, професор, директор Інституту радіаційної гігієни і епідеміології

¹ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України», м. Київ, Україна
²Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна

Актуальність. Розвиток офтальмологічної патології на європейському континенті, де внаслідок Чорнобильської катастрофи виникла штучна біогеохімічна провінція, в останні десятиріччя відбувається в умовах постійного впливу малих доз радіації. На певних стадіях онтогенезу спостерігається підвищена чутливість біологічних структур організму до дії іонізуючого випромінювання. Внаслідок опромінення у внутрішньоутробному періоді спостерігається прискорення розвитку радіаційно індукованих патологічних змін ока і головного мозку [1, 2]. Для ефективного оцінювання розвитку в майбутньому потенційної офтальмологічної і неврологічної патології доцільно проводити спостереження за станом зорового аналізатора в осіб, які зазнали внутрішньоутробного опромінення в 1986 році. Ми вивчили морфометричні параметри сітківки, амплітуду і латентність ранніх компонентів викликаних зорових потенціалів в опромінених in utero осіб.

Мета – оцінити особливості морфометричних параметрів сітківки, параметри викликаних зорових потенціалів у внутрішньоутробно опромінених осіб. 

Матеріали та методи. Використано результати обстежень 15 осіб, опромінених внутрішньоутробно; групою порівняння були мешканці м. Києва відповідного віку (36 осіб). 

Оптичну когерентну томографію (ОКТ) проводили на установці Cirrus HD–OCT, застосована методика дослідження Macular Cube 512×128. Паралельно проводили вивчення зорових викликаних потенціалів на обернений патерн, аналізували потиличні відведення. Всім пацієнтам визначали діаметр гілок центральної артерії та центральної вени сітківки за удосконаленим нами методом. 

Результати. В осіб, опромінених внутрішньоутробно, визначалися ті самі шари сітківки, що і в групі порівняння, в жодному випадку не спостерігалося появи нових, невідомих, ОКТ-структур. Виявлено вірогідне (p < 0,05) збільшення товщини сітківки у фовеолі на 9,25 % у зіставленні з групою порівняння і тенденцію до збільшення товщини сітківки в зоні навколо фовеоли. Збільшення товщини сітківки у фовеолі однозначно оцінюється як негативний ефект, що свідчить про значні зміни стану сітківки [3, 4]. Паралельно спостерігали зменшення амплітуди і збільшення латентності ранніх компонентів викликаних зорових потенціалів, зменшення артеріовенозного співвідношення в групі опромінених внутрішньоутробно порівняно з віковим контролем. 

Висновки. Показано, що опромінення у внутрішньоутробному періоді впливає на подальший розвиток структур ока і функціональну спроможність зорового аналізатора. У внутрішньоутробно опромінених осіб виявляється, у зіставленні з групою порівняння, збільшення товщини сітківки у фовеолі, зменшення артеріовенозного співвідношення, і паралельно із цими змінами – зниження амплітуди ранніх компонентів викликаних зорових потенціалів. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Pasqual E, Bosch de Basea M, López-Vicente M, Thierry-Chef I, Cardis E. Neurodevelopmental effects of low dose ionizing radiation exposure: A systematic review of the epidemiological evidence. Environ Int. 2020;136:105371. https://doi.org/10.1016/j.envint.2019.105371
2. Loganovsky KN, Fedirko PA, Kuts KV, Marazziti D, Antypchuk KYu, Perchuk IV, Babenko TF, Loganovska TK, Kolosynska OO, Kreinis GYu, Gresko MV, Masiuk SV, Zdorenko LL, Zdanevich NA, Garkava NA, Dorichevska RYu, Vasilenko ZL, Kravchenko VI, Drosdova NV, Yefimova YuV. [Brain and eye as potential targets for ionizing radiation impact. Part І. The consequences of irradiation of the participants of the liquidation of the Chornobyl accident]. Problems of Radiation Medicine and Radiobiology. 2020;25:90-129. https://doi.org/10.33145/2304-8336-2020-25-90-129 
3. Batta P, Engel HM, Shrivastava A, Freeman K, Mian U. Effect of partial posterior vitreous detachment on retinal nerve fiber layer thickness as measured by optical coherence tomography. Arch Ophthalmol. 2010;128(6):692-697. https://doi.org/10.1001/archophthalmol.2010.99
4. Bradley JL, Shah SP, Manjunath V, Fujimoto JG, Duker JS, Reichel E. Ultra-high-resolution optical coherence tomographic findings in commotio retinae. Arch Ophthalmol. 2011 Jan; 129(1):107-108. https://doi.org/10.1001/archophthalmol.2010.342 

Отримано 20.08.2021 р.

УДК 617.735-02:616.379-008.64]-06-089-036.8

Путієнко О. О., д-р мед. наук, професор, завідувач відділення
Денисюк Л. І., канд. мед. наук, головний лікар

Київська міська клінічна офтальмологічна лікарня «Центр мікрохірургії ока» МОЗ України, м. Київ, Україна

Діабетичні ураження ока на сьогодні є провідною причиною зниження зору та сліпоти у світі. Завдяки широкому застосуванню анти-VEGF терапії, ранньому виконанню інтравітреальних втручань, частота виникнення розвинутих стадій проліферативної діабетичної ретинопатії (ПДРП) останнім часом суттєво знижується.

Необхідно зазначити, що в Україні такі ускладнення ПДРП, як тракційне відшарування макули, тракційно-регматогенне відшарування сітківки є частою причиною звернення до вітреоретинального хірурга.

Ранні анатомічні та функціональні результати вітреоретинальних втручань у таких випадках завдяки сучасним можливостям значно покращились, при цьому суттєвий інтерес становить вивчення віддалених результатів хірургії.

Мета дослідження – оцінити віддалені результати інтравітреальних втручань ускладнених форм ПДРП.

Матеріали та методи. Під наглядом перебувало 22 хворих з ПДРП, з них 10 жінок та 12 чоловіків. Вік пацієнтів коливався від 18 до 65 років і становив у середньому 44,1 Standard Deviation (SD) (12,2 року). Цукровий діабет (ЦД) 1-го типу відзначено у 8 випадках (36,4 %), 2-го типу – у 14 випадках (63,6 %). Тривалість ЦД становила від 15 до 40 років і в середньому досягала 17 SD (7,2 року). 7 очей були артифакічними, 15 очей – факічними. Тривалість проліферативного процесу варіювала від 1 до 6 років. На 16 очах попередньо виконано панретинальну лазеркоагуляцію.

Показаннями до вітректомії було тракційне відшарування макули – 14 очей, у тому числі «table top» – 4 ока; тракційно-регматогенне відшарування сітківки – 8 очей.

Вітректомію виконували калібром 25 G на вітреотомі «Constellation». Епіретинальні мембрани (ЕРМ) за можливістю видаляли повністю. Розправлення сітківки за потреби проводили через дренуючу ретинотомію або власний розрив шляхом подачі стерильного повітря в порожнину ока. Проводили ендолазеркоагуляцію розривів сітківки і додаткову панретинальну лазеркоагуляцію. Операція завершилась тампонадою 20 % газово-повітряною сумішшю C3F8 на 9 очах, у 13 випадках використовували силіконове масло.

Віддалений середній термін спостережень становив у середньому 5 років ± 4 місяці. Оцінювали: виживаність пацієнтів; стабільність анатомічного результату лікування; рецидиви гемофтальму після вітректомії; стан офтальмотонуса; стан макулярної зони і зорового нерва за даними оптичної когерентної томографії (ОКТ); динаміку гостроти зору, частоту і терміни виконання екстракції катаракти.

Результати. За період спостереження 5 років з 22 хворих померло 4 (18,2 %), тобто виживаність становила 81,8 %, що можна порівняти з результатами літератури (70–86 %). Причиною смерті у 3 хворих була ниркова недостатність, в 1 хворого – серцево-судинні захворювання. У 3 хворих за цей період виникла необхідність у виконанні гемодіалізу, в 1 – перитонеального діалізу. 

У термін спостереження 6 місяців повне анатомічне прилягання сітківки спостерігалося в 21 хворого, в 1 випадку розвинулося відшарування сітківки, що потребувало додаткового втручання. Розвиток нових ЕРМ було відзначено в 5 випадках (усі випадки силіконової тампонади). Після розсмоктування газу на 5 очах розвинувся гемофтальм, для лікування якого виконували замісну газову тампонаду із додатковим уведенням айлії. Підвищення внутрішньоочного тиску було тільки на 3 очах із силіконовою тампонадою. 

У термін 2 роки спостереження анатомічне прилягання відзначено в усіх випадках. Тільки на одному оці розвинулися нова ЕРМ і в 1 випадку було зафіксовано рецидив гемофтальму. Троє хворих постійно отримували гіпотензивну терапію з приводу вторинної глаукоми, на трьох очах розвинувся рубеоз. За цей період на всіх очах із первинною силіконовою тампонадою було видалено силікон, але в двох випадках силікон було знову введено у зв’язку зі стійкою гіпотонією та рецидивами гемофтальму. 

Через 5 років спостереження було обстежено 15 хворих. Слід відзначити, що суттєвих змін у стані очей у термін 5 років порівняно із терміном 2 роки зафіксовано не було. Стан сітківки у цей термін за даними ОКТ свідчив про нормальну товщину сітківки на 12 очах із повним збереженням шарів сітківки у 8 випадках. На 3 очах було зафіксовано суттєве стоншення сітківки. На всіх очах відзначено стоншення шару нервових волокон: у 3 випадках в одному сегменті, в 5 випадках в двох сегментах, на 3 очах в трьох сегментах і на 4 очах в чотирьох сегментах, що значно впливало на гостроту зору. 

Вивчення динаміки гостроти зору показало її значуще покращення у термін 6 місяців порівняно з вихідною. У більшості випадків (16 очей) гострота зору становила від 0,08 до 0,2. У термін 5 років на 3 очах гострота зору була від 0,02 до 0,05, на 12 очах – від 0,06 до 0,35. 

У термін до 2 років екстракція катаракти виконана на 5 очах. За період від 2 до 5 років – на 5 очах; у 2 випадках кришталик залишався прозорим. 

Висновки. Виживаність пацієнтів після інтравітреальних втручань з ускладненими формами ПДРП в терміни 5 років становить 81,8 %. Анатомічний і функціональний результат лікування, досягнутий у строки 6 місяців, залишається стабільним протягом 5 років спостереження. У пацієнтів з ускладненими формами ПДРП у 53,5 % випадків у термін 5 років після операції зберігається нормальна товщина сітківки із повним збереженням її шарів. При цьому стоншення шару нервових волокон спостерігається в 100 % випадків, у 26,7 % – у 4 секторах. Основна причина низької гостроти зору після вітректомії у хворих з ускладненими формами ПДРП у віддаленому терміні – прогресуюча діабетична оптична нейропатія, тому виконання вітректомії в ранньому терміні – це єдиний шанс на збереження високої функціональної активності сітківки і зорового нерва зі збереженням високих зорових функцій. 

Отримано 24.08.2021 р.