Риков С. О., д-р мед. наук, професор, завідувач кафедри офтальмології Денисюк Л. І., канд. мед. наук, доцент кафедри офтальмології, головний лікар Радченко Ю. О., канд. мед. наук, асистент кафедри офтальмології, заступник головного лікаря з медичної частини
1Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ, Україна 2Київська міська клінічна офтальмологічна лікарня «Центр мікрохірургії ока», м. Київ, Україна
Актуальність. Старіння населення – одна з головних сучасних демографічних тенденцій. Збільшення частки осіб похилого віку призводить до значного зростання в популяції кількості захворювань, етіологічно пов’язаних з віковими дегенеративними змінами організму, до яких відносять первинну відкритокутову глаукому (ПВКГ).
Могілевський С. Ю.1, д-р мед. наук, професор Панченко Ю. О.2, 3, канд. мед. наук, лікар-офтальмолог
1Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ, Україна 2Київська міська клінічна офтальмологічна лікарня «Центр мікрохірургії ока», м. Київ, Україна 3Медичний центр «ЛАЗЕР Плюс», м. Львів, Україна
Актуальність. Одним з основних ускладнень цукрового діабету (ЦД) 2-го типу є розвиток діабетичної ретинопатії (ДР) і як наслідок ‒ діабетичної макулопатії (ДМП), одним із основних проявів якої є діабетичний макулярний набряк (ДМН) [1–3]. Епідеміологія ДМН за даними Dabir S. S. зі співавт. (2014) становить 2,3 випадку на 100 хворих із ЦД і збільшується до 4,5 у пацієнтів з інсулінотерапією [4]. Раніше нами було виявлено протромбогенний фенотип тромбоцитів (Тц) у хворих з ДР, ДМП та ЦД 2-го типу [5].
Малачкова Н. В., канд. мед. наук, доцент, завідувач кафедри очних хвороб Веретельник С. П., асистент кафедри очних хвороб
Кафедра очних хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
Актуальність. Сьогодні вже не викликає сумнівів те, що первинна відкритокутова глаукома (ПВКГ) – тяжке мультифакторіальне захворювання, зумовлене численними генетичними та епігенетичними чинниками [1, 2, 3, 4, 5]. У нещодавньому огляді було показано, що генетичні та геномні дослідження, включаючи вивчення геномної асоціації (GWAS), призвели до відкриття 16 нових геномних регіонів, що сприяють ПВКГ [6, 7]. Останні наукові дослідження довели вплив сполучень поліморфних генотипів та нерівноважне зчеплення алелей генів, що мають відношення до розвитку ПВКГ [8, 9].