№ 2 (13) 2021

https://doi.org/10.30702/Ophthalmology30062021-13.2.39-46/17.7-05
УДК 617.7-053.8

Бездітко П. А.¹, д-р мед. наук, професор, завідувач кафедри офтальмології, https://orcid.org/0000-0002-9466-9586
Пархомець Р. О.^1,2, аспірантка кафедри офтальмології, лікар-офтальмолог, https://orcid.org/0000-0002-0601-9541

¹Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна
²Центр дитячої офтальмології «Радужка», м. Краматорськ, Україна

Резюме. Проаналізовано вплив показників ексцентриситету (Ех) рогівки у дітей з міопією на збільшення аксіальної довжини ока при використанні ортокератологічних лінз 60 дітей (117 очей) віком від 7 до 15 років. Усім дітям на початку дослідження проводили традиційне офтальмологічне обстеження, що включало візометрію, авторефрактокератометрію з вузькою зіницею та в стані циклоплегії з використанням розчину циклопентолату, визначення довжини ока та кератотопографію рогівок. Аналіз топографії рогівки проводили за допомогою програмного забезпечення Easygraph. Після повного обстеження пацієнтам підібрані ортокератологічні лінзи комбінованого дизайну MoonLens. При слабкому ступені міопії визначається прямий сильний кореляційний зв’язок між значенням Ех, як у плоскому, так і в крутому меридіані, та розміром передньо-задньої осі (ПЗО) ока. на початку терапії, який дорівнює 0,28 (р = 0,011). Також отримано сильний прямий зв’язок між значенням Ех початковим та різницею в рефракції (Δ R) через 24 місяці спостереження, який становив 0,32 (р = 0,001). Оцінюючи кореляцію між початковим значенням кератометрії та розміром ПЗО, визначено негативний зв’язок кореляції –0,69 у групі зі слабким ступенем міопії (p < 0,001) та –0,67 – у дітей з міопією середнього ступеня (p < 0,001).

Ключові слова: міопія, кератометрія, ексцентиситет, аксіальна довжина ока, ортокератологічні лінзи.

Детальніше: Аналіз впливу показників рогівки на динаміку прогресування міопії при використанні...

https://doi.org/10.30702/Ophthalmology30062021-13.2.52-64/5-007.281
УДК 617.735-007.281

Іванченко А. Ю., аспірант кафедри оториноларингології з офтальмологією
Безкоровайна І. М., д-р мед. наук, професор кафедри оториноларингології з офтальмологією

Полтавський державний медичний університет, м. Полтава, Україна

Резюме.

Вступ. Для лікування регматогенного відшарування сітківки (РВС) застосовують закриту субтотальну вітректомію, однак навіть при успішній операції, виконаній у відносно ранні терміни, у деяких пацієнтів залишається низька гострота зору і виявляються стійкі дефекти сприйняття кольору. Тому комбінування закритої субтотальної вітректомії з пілінгом внутрішньої межової мембрани (ВММ) сітківки при РВС може покращити клінічні результати в післяопераційному періоді.

Мета – визначити роль пілінгу ВММ та його вплив на функціональний і морфологічний стан макули після операції з приводу РВС для максимального покращення результатів гостроти зору після відшарування сітківки та уточнення показань до видалення ВММ при РВС.

Матеріали та методи. Аналіз даних літератури показує, що в значній частині випадків, незважаючи на повне прилягання відшарованої сітківки, гострота зору відновлюється не у повному обсязі. Практично відсутні дані про порівняння впливу на гостроту зору видалення ВММ при вітректомії у віддаленому періоді, порушення гемодинаміки в макулярній зоні за даними оптичної когерентної томографії (ОКТ) з функцією ангіографії у пацієнтів з РВС.

Результати. Незважаючи на те що пілінг ВММ при регматогенному відшаруванні сітківки значно знижує частоту утворення епіретинального фіброзу, потрібно враховувати анатомо-морфологічні зміни сітківки після пілінгу ВММ та їх вплив на післяопераційні клінічні результати. Визначення біомаркерів крові має потенціал для кращого прогнозування ризику ПВР після хірургічного втручання для гальмування патологічної реакції, що викликає утворення фіброзних плівок на сітківці, які своєю чергою значно погіршують клінічні результати в післяопераційному періоді.

Висновки. Отже, поєднання належної хірургічної техніки та нових діагностичних маркерів, як клінічних, так й імунологічних, може допомогти поліпшити діагностику та прогноз лікування регматогенного відшарування сітківки.

Ключові слова: регматогенне відшарування сітківки, внутрішня межова мембрана, хірургічне лікування, ОКТ-ангіографія.

Детальніше: Підвищення клінічної ефективності хірургічного лікування регматогенного відшарування сітківки...

https://doi.org/10.30702/Ophthalmology30062021-13.2.47-51/681-07-037
УДК 617.7-007.681-07-037

Cердюк В. М., д-р мед. наук, професор кафедри офтальмології
Майденко К. М., лікар-офтальмолог, аспірант кафедри офтальмології

Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня», м. Дніпро, Україна

Резюме. Глаукома – поширене захворювання очей, що призводить до порушення зорових функцій, а також сліпоти. Майже 15 % сліпоти у всьому світі пов’язано з глаукомою. Це група хронічних захворювань ока, що характеризуються порушенням відтоку внутрішньоочної рідини, що призводить до збільшення толерантного внутрішньоочного тиску, розвитком оптичної глаукоматозної нейропатії з подальшою атрофією зорового нерва і характерними змінами поля зору. До факторів, пов’язаних з патогенезом глаукоми, належать високий внутрішньоочний тиск (ВОТ), старіння, зниження кровотоку та генетичні фактори. Спадковість є одним з факторів виникнення глаукоми. У розвитку первинної відкритокутової глаукоми відіграють роль генетичні фактори, порушення гідродинаміки ока, метаболічні порушення, нейроваскулярні та імунологічні розлади. Надано огляд літератури, що пов’язаний з первинною відкритокутовою глаукомою. Розглянуто генетичні основи розвитку глаукоми і супутніх до неї синдромів. CYP1B1 є членом сімейства генів цитохрома Р450, що кодують ферменти, які метаболізують і детоксифікують ендогенні й екзогенні молекули, хоча їх активність не обмежується детоксифікацією. Надродина CYP людини містить 57 функціональних генів і 58 псевдогенів. Дві специфічні складові CYP1B1 (екстрадіоли і ретиноєва кислота) можуть сприяти розвитку ока, а саме розвитку переднього сегмента ока.

Ключові слова: первинна відкритокутова глаукома, гени, цитохром Р450, глаукома, CYP450.

Детальніше: Генетичні аспекти первинної відкритокутової глаукоми